Хотинська фортеця
Якими ми були наївними, якихось 6 років тому, коли вірили, що наша армія нам не потрібна, а тим більше якесь “страхітливе” НАТО. “Проти кого нам воювати, коли ніхто не збирається на нас нападати?” Та невже? Якби ми в школі краще б вчили СВОЮ історію та після школи не страждали на “провали” пам’яті, тоді б ми знали, що мир – субстанція короткочасна та мінлива. Придивіться до подій Хотинської фортеці, а точніше, до дат.
“Старовинне місто Хотин посідає помітне місце в середньовічній європейській історії. Засноване східними слов’янами поблизу важливої переправи на Середньому Дністрі, воно швидко розвивалося і стало одним з важливих оборонних і торговельних пунктів цієї території. Хотинська фортеця у свій час була однією з наймогутніших у Східній Європі, під її стінами не раз сходилися численні армії. Внаслідок свого стратегічного прикордонного розташування твердиня протягом століть перебувала у складі різних держав (Київської Русі, Галицько-Волинського, Молдавського князівств; Османської, Австро-Угорської, Російської імперій).
Перші надійні фортифікації у вигляді земляного валу з дерев’яними заборолами і видовбаного упоперек скелястого мису ровом, постали, вірогідно, на межі Х-ХІ ст. Саме тоді київський князь Володимир Святославович після походу на хорватські землі приєднує до Русі й територію слов’ян-тиверців, зводячи нові фортеці як центри княжої влади і місця перебування намісників.
У ХII ст. Хотин увійшов до складу Теребовлянських та Галицьких земель, ставши значним торговельним центром на Дністровському водному шляху. Вважається, що перші кам’яні фортифікації Хотинської фортеці могли виникнути в 40-50 хх рр. XIII ст., коли Данило Романович, князь Галицький, укріплював старі і будував нові фортеці для захисту від монголо-татарського нашестя. Інша думка – що це сталося після 1259 р., коли на вимогу монголо-татар Данило і Василько Романовичі були змушені зруйнувати всі оборонні споруди князівства, в тому числі й дерев’яно-земляні хотинські, на місці яких і звели пізніше кам’яні. Аналіз будівельного розчину з найдавнішої частини стіни фортеці показав його подібність до київських цем’янкових (вапняних із значною домішкою битої цегли) розчинів ХІ-ХІІ ст. Це свідчить, що перші кам’яні мури могли постати і раніше, у ХІІ-І половині ХІІІ ст., коли не припинялися військові конфлікти між Галицько-Волинським князівством та Угорським королівством…
З включенням у другій половині ХІV ст. Нижнього Подністров’я до складу Молдавського князівства Хотин набуває важливої військово-політичної ваги як торговельний і митний пункт на північному кордоні Молдавії. Широке застосування артилерії, яке почалося із середини XV ст., спонукало молдавського господаря Штефана ІІІ чел Маре (Великого) (1457-1504 рр.) активно зміцнювати стратегічну оборонну систему князівства, що складалася з 9 фортець, куди увійшла і Хотинська…
Хотинська фортеця
у 1476 р. османське військо султана Мехмета ІІ не змогло його здобути. Не останню роль в цьому відіграла і організація оборони фортеці під керівництвом пиркелаба Влайку – рідного дядьки Штефана, який виконував обов’язки хотинського коменданта з 1467 по 1481 рр.
А через якихось 62 роки нова навала: “У 1538 р. … польське військо на чолі з графом Я. Тарновським взяло в облогу Хотин. Зробивши за два тижні підкопи під стіни фортеці, поляки мали намір висадити їх у повітря, але не зробили цього, уклавши мирну угоду з воєводою Петром.”
Минає 83 роки і знову маємо: “У вересні 1621 р. у боях проти армії турецького султана Османа ІІ спільно з коронними і литовським силами взяло участь військо запорозьких козаків під проводом гетьмана Петра Конашевича-Сагайдачного.”
Ще через 51 рік: “У 1672 р., після захоплення Кам’янця, тут знову перебували турецькі вояки на чолі з пашою Гусейном. Зібравши 30-тисячне польсько-литовське військо, коронний гетьман Ян Собєський за допомогою козаків правобережного гетьмана М. Ханенка 11 листопада 1673 р. розгромив 40-тисячний османський контингент. Польсько-литовсько-козацькі втрати загалом були незначні, але в їх числі був і молодий шляхтич з Ошм’янського повіту Литви Степан Орлик, батько майбутнього гетьмана України Пилипа Орлика.”
Через якихось 40 років знову маємо: “…у 1712 році турки, захопивши фортецю, частково зруйнували старі мури, але оточили її міцними спорудами за новими зразками, збільшивши їх більш як наполовину, так що зараз вона справедливо вважається найкращою і найміцнішою фортецею Молдавії”.
Хотинська фортеця Таран
І це ще не кінець історії. “Турецька влада, яка повернулась у 1793 р., протрималася лише до нової турецько-російської війни 1806 р., вже на початку якої царська армія зайняла Хотинську фортецю і утримувала її до підписання Бухарестського мирного договору 28 травня 1812 р. За його умовами Дністро-Прутське межиріччя, з Хотинщиною включно, увійшло до складу Російської імперії.”Ще через 16 років “під час російсько-турецької війни 1828-1829 рр. у Хотині перебували підрозділи 6-го корпусу Другої російської армії. Після поразки Росії у Кримській війні (1856 р.) статус Хотинської фортеці як воєнного об’єкту був скасований, вона передається у цивільне відомство.
Цитадель, а разом з нею і Нова фортеця поступово приходять у занепад. Руйнація поглиблюється бойовими діями двох світових воєн – на початку липня 1941 р. відступаючі частини Червоної армії підірвали мінарет, від якого залишився лише цоколь зі сходами.
Реставраційні роботи почалися тільки в 60-х рр. ХХ ст., коли у 1963 р. споруди фортеці було взято на облік як пам’ятку державного значення. У 2000 р. створений Історико-архітектурний заповідник «Хотинська фортеця», який у серпні 2007 року став переможцем акції «7 чудес України».”
Хотинська фортеця Трипілля
Скажу чесно, друзі, на уроках історії оці всі питання на кшталт: “В каком году было восстание Спартака?” мали значення тільки для отримання доброї оцінки.
Але, не пройшло й “98″ років, як до мене, нарешті, “доїхало” катастрофічно важливе у сучасному нашому житті значення цих неулюблених, чисельних історичних дат.
Ба, більше! Як взагалі, ми могли, маючи таку нескінченну історію захоплень, визволень, знову захоплень і знову визволень і так впродовж тисячоліття, бути такими безвідповідальними, так безпечно ставитись до свого життя і життя країни?! Оце справжня ганьба нам і тим вчителям історії, які ставлять акценти не на розумінні історичних подій і їх наслідків, а на зазубрені дат.
Наша історія – це безцінний досвід попередніх поколінь, помилки яких нам з вами ні в якому разі не можна повторювати, аби знову не наразитись на небезпеку. Хоча ми таки примудрились. Коли Ви в своєму життя вчиняєте якусь дурість, то Ви, що найменьше, цю дурість намагаєтесь більше не повторювати. Оце і є Ваш персональний досвід (Ваша особиста історія). Такий самий досвід є і в країни і в народу. Цьому і вчить істричний досвід – не повторювати помилки минулого. Для цього її конче треба вивчати і пам’ятати так, щоб і серед ночі як від зубів відскакувало: “А скільки разів Хотинська фортеця переходила з рук в руки?”
Друзі, подорожуйте Україною, бо вона нас навчає і цим оберігає. А ми її?
Матеріали взяті з сайту http://khotynska-fortecya.cv.ua/istoriya-khotynskoyi-fortetsi
